ПЕ́ЧИВО, а, с.

1. Кондитерські вироби з борошна. Видно, вже було по вечері, бо стіл був заставлений тільки різного роду винами, лікерами та купами закусок — усякого солодкого печива (Фр., І, 1955, 318); // Здобне тісто, вирізане та спечене у формі кружечків, зірочок і т. ін. З піраміди апельсинів, шоколадних виробів, печива, винограду виділялись стрільчасті пляшки у золотих ковпачках (Вільде, Сестри.., 1958, 362); Субан дістала цілу тарілку халви і мигдалевого печива (Тулуб, Людолови, II, 1957, 51).

2. рідко. Запечено м’ясо. [Сінон:] Хвала богам, ще ж ми на сьому світі, ще є вина, пісень, квіток доволі. [1-й вартовий:] Та ще й м’ясця! (Заходжується коло печива) (Л. Укр., II, 1951, 320).

3. розм. Кількість виробів, що випікається за один раз. Онися нарізала свіжої пухкої паляниці з останнього печива й винесла пляшку з горілкою (Н.-Лев., III, 1956, 68); Вже борошна й на одне печиво не вистачить (Стельмах, І, 1962, 454).

4. розм., рідко. Те саме, що пе́чення. [Річард:] Хто ж із того винен, що в мене в грудях серце неспокійне, що попалив його якийсь вогонь, до варива та печива нездатний (Л. Укр., III, 1952, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 348.