ПЕТЛЮ́РІВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до петлю́рівець і петлю́рівщина. Після Семипілок Щорс розбив Петлюру в Димерці і Броварах. Петлюрівський уряд втік у Вінницю (Довж., І, 1958, 165); Петлюрівські частини й обози під прикриттям Тютюнника втікали через міст на правий берег Збруча (Стельмах, II, 1962, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 344.