ПЕРШОВІДКРИВА́Ч, а́, ч., книжн. Той, хто перший відкриває нові землі, країни, нові родовища чого-небудь і т. ін. Ще першовідкривач Камчатки Володимир Атласов.. бачив північний острів Курильського архіпелагу — Алаїд (Видатні вітч. географи.., 1954, 20); Ім’я першовідкривача кам’яновугільних покладів у Донбасі довго лишалося невідомим (Наука.., 1, 1963, 3); Є якась непереможна приваблива сила, що вела першовідкривачів у далекі походи, вела мисливців по звіриних стежках, де не ступала людська нога (Собко, Нам спокій.., 1959, 61); * Образно. Відкриття в поезії, як і в науці, — це життєвий подвиг. Павло Тичина — у почесній лаві першовідкривачів, адже ж він автор небачених до нього взірців поезії, з нечуваними ритмами, інтонаціями (Знання.., 1, 1966, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 339.