ПЕ́РЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до перчи́ти.

2. у знач. прикм. Приправлений перцем. Перчений борщ; Перчена страва; Обід скінчився; свахи заспівали: ..Ой що ж нам були за вжитки? Були наїдки й напитки.. Ой то нам були печені, ой то нам були перчені (Фр., VIII, 1952, 68); Пригасаючи на стежці лісовій, Ще довго лився спів, як перчений напій (Рильський, Поеми, 1957, 236).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 336.