ПЕРУКА́Р, я́, ч. Майстер, що підстригає, фарбує волосся, робить зачіску, завивку, а також голить чоловіків. Зачіска теж свідчила, що Теллер давно не сидів у кріслі перукаря (Рибак, Час.., 1960, 328); Об’єднані в профспілку перукарі міста оголосили, що степових героїв [чабанів] вони голитимуть безкоштовно і поза всякою чергою (Гончар, II, 1959, 103).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 334.