ПЕРТУРБА́ЦІЯ, ї, ж.

1. книжн. Несподівана зміна, порушення звичайного стану, нормального порядку проходження чого-небудь, що вносить ускладнення, розлад, безлад у щось. Він мені розповів, що вони теж готувались до втечі. І що в них було б вийшло неодмінно, коли б не ця дурна пертурбація із робочими командами (Збан., Єдина, 1959, 253).

2. астр. Відхилення шляху небесного тіла від своєї траєкторії внаслідок притягання його іншим небесним тілом.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 334.