ПЕРСОНІФІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех., літ. Надавати предметам, явищам природи або поняттям властивостей людини, тварини; уособлювати. «Сон» Сковороди тільки персоніфікує Правду у вигляді бідної.. людини, яка лежить убита у церковному вівтарі (Вітч., 1, 1962, 182); // Втілювати в образі конкретного персонажа. Галан, як і Гоголь, не персоніфікує свого позитивного ідеалу (Вітч., 8, 1958, 162).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 332.