ПЕРСОНА́ЛЬНО. Присл. до персона́льний. Дуже може бути, що я таки персонально з’явлюся у Львові (Л. Укр., V, 1956, 373); Глянувши на відставника збоку, можна подумати, що він сам персонально одержав цю [доччину] медаль, — так гордовито, упевнено тримається його сива голова на високій витягнутій шиї (Гончар, Тронка, 1963, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 332.