ПЕ́РСИК, а, ч.

1. Невелике південне плодове дерево з ланцетоподібними листками. — Сашо, запиши: дикий мигдаль з персиком не схрещується (Довж., І, 1958, 420); В долині персики цвітуть, А в горах знову сніг (Рильський, II, 1960, 130).

2. Запашний, соковитий плід цього дерева з жовтувато-червоною ворсистою шкіркою та великою борозенчастою кісточкою. Синіють сливи, червонобокі повні персики вгинають гілля… (Гончар, III, 1959, 128).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 331.