ПЕ́РСА, рідко ПЕ́РСИ, ів, мн.

1. Жіночі груди. Очі її горіли, перса важко дихали, коси розпустилися (Коцюб., І, 1955, 273); Міцна й струнка.. ішла вона поруч чоловіка, і сотник скоса милувався з її рівної, як стовбур, шиї і високих пружних персів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 36); * У порівн. Ніжна блакитна хвиля, чиста і тепла, як перса дівчини, кидала на берег тонке мереживо піни (Коцюб., І, 1955, 402).

2. рідко. Те саме, що гру́ди 1. На призьбі сидить молодий ще тато Орисин; вуси йому аж на перса упали, а в зубах коротесенька люлька (Стар., Облога.., 1961, 19); // Передня частина тулуба коня від кінця шиї до початку ніг. Хмари вже заступили під лісом кавалерію, що брела по перса коням житами (Кос., Новели, 1962, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 330.