ПЕРО́Н, у, ч. Платформа, збудована вздовж колії, біля якої зупиняється поїзд на залізничній станції. На пероні дзвінок, зараз підходить поїзд (Коцюб., II, 1955, 269); Поїзд, зітхаючи, притишував погін. Назустріч пливли привокзальні дерева і залюднений перон з червоним цегляним вокзалом (Мик., II, 1957, 397).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 330.