ПЕРНА́Ч, а́, ч. Старовинна зброя — коротка палиця з металевим наконечником на зразок оперення; символ влади у козаків. — Ану-мо! За мною, діти! Бий їх на всю руку! — гукнув сотник і з перначем кинувся вниз на відступаючого ворога (Стар., Облога.., 1961, 75); Попереду бунчужний ніс бунчук, а слідом з шапками під пахвою ішли полковники, курінні отамани і сотенні з перначами чи значками в руках, кому було що по стану положено (Панч, Гомон. Україна, 1954, 256).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 329.