ПЕРИ́ЛА¹, рил, мн. Те саме, що по́ручні. Христя собі зійшла на місток і, схилившись на перила, піджидала, поки Кирило перебувається (Мирний, III, 1954, 71); Біля дверей своєї квартири Кіра спинилась, сперлася на перила і передихнула (Коп., Десятикласники, 1938, 74).

ПЕРИ́ЛА², и, ж. (Реrіllа). Олійна трав’яниста рослина родини губоцвітих; судза. Технічні якості олії перили значно вищі, ніж льонової та конопляної (Ол. та ефір. культ., 1956, 227).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 324.