ПЕРЕШІ́ПТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок. Перемовлятися пошепки. Ватя з приятельками перешіптувались і все поглядали в вікна на двір (Н.-Лев., IV, 1956, 63); Зацікавлені, сидять гості, перешіптуються з собою врочисто та очікують молодої та молодого (Коб., І, 1956, 118); * Образно. Туман на озері білими хвилями прибиває до чорних хащів; очерет перешіптується з осокою, сховавшись у млі (Л. Укр., III, 1952, 213); * У порівн. Виграють [прапорці] на яскравому сонці всіма барвами райдуги, лопотять на свіжому вітрі, що лине з моря, наче перешіптуються (Кучер, Чорноморці, 1956, 568).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 321.