ПЕРЕХОТІ́ТИСЯ, о́четься, док., безос., розм. Перестати хотітися. Довго йому читав молитву суддя, аж чуприна у Кирила Івановича стала мокра, уже йому хотілося їсти, а то вже й перехотілося, — а той усе читає (Мирний, І, 1954, 162); — Я в кіно не пішла. — Чого? — А так, перехотілось. В останню мить передумала (Гончар, Тронка, 1963, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 315.