ПЕРЕХИ́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., розм. Нахиляти, хилити своє тіло. Покупець, аж перехитуючись від реготу, поклав руку на батькове плече (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 149); // Хилитися з боку на бік. Навколо, скільки оком окинеш, плюскотять на вузьких нивах остисті і безості пшениці, перехитується довгими вусами ячмінь (Стельмах, II, 1962, 408).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 308.