ПЕРЕХИЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПЕРЕХИЛИ́ТИСЯ, хилю́ся, хи́лишся, док.
1. Нахилятися, згинаючи тіло; зігнувшись наперед, перевисати через що-небудь. Перехиляюся за стіну і сміюсь до дитини (Коцюб., II, 1955, 409); У неї була й хата славна, ..і скрині такі на колесах, що було перехилишся та й дна рукою не достанеш (Вовчок, І, 1955, 279); Людина, перехилившись корпусом уперед, протискалась крізь дужий вітер з дощем, раз по раз хапаючись за загорожу, щоб не впасти (Досв., Вибр., 1959, 164); Валентин Модестович схопився, перехилився через стіл, торкнувся губами до чола дружини (Шовк., Інженери, 1956, 13); // Схилятися до кого-, чого-небудь. Перехиляється [Степан Васильович] до вікна і побіля церковної огорожі бачить, як саме лихо, тарантас пристава (Стельмах, І, 1962, 591); Вона, трохи перехилившись у бік до Михайла Михайловича, усміхалась і кокетувала (Сміл., Сад, 1952, 189); Стиснутими в кулаки руками вона обіперлася об стіл, перехилилася до самого Вільгельмового обличчя (Загреб., Європа. Захід, 1961, 162).
2. Нахилятися в один бік, ставати не прямо, а похило, боком і т. ін. (про предмети). Кулак впав на край стола. Стіл перехилився набік (Н.-Лев., IV, 1956, 167); Але ще на тому не був кінець, бо щойно відійшли ми від кашиці, як дараба злізла на якусь здоровенну каменюку і вся перехилилася (Хотк., II, 1966, 392); // Бути одягненим під певним кутом (перев. про головні убори). Висока сива шапка з решетилівських смушків, перехиляючись набакир, натякала про парубоцьку вдачу… (Мирний, II, 1954, 32); * Образно. Біля ганку на двох обтиканих кілками стовпцях молодцювато набакир перехилились глечики (Стельмах, І, 1962, 233); // Перегинаючись, виходити за межі чого-небудь, звисати з чогось. Пучок оббитого вітрами колосся перехилився через гребінь стріхи (Стельмах, На.. землі, 1949, 216); Данилко брів, спостерігаючи, як неймовірно росли на небі білі вишневі дерева [хмарин], аж перехилилися по цей бік (Ю. Янов., II, 1958, 186); * Образно. Осінній вечір, нерівно перехиляючись підхмареними краями, трепетно опустився на поле (Стельмах, І, 1962, 630).
3. Опускатися, схилятися до горизонту (про сонце, місяць і т. ін.). Вже сонце перехилилось через небесний обруч, коли дівчина повертається від учительки (Вільде, На порозі, 1955, 196).
4. Хилитатися з боку на бік. Покотило гнав емку, вона різко перехилялася на кожному розі і високо підстрибувала, коли колесо налітало на щось (Голов., Тополя.., 1965, 392).
5. тільки недок., рідко. Те саме, що перева́люватися1 2. Ходить він так, як дід Танасій, — повагом, легенько перехиляючись із одного боку на другий (Вас., І, 1959, 267); Катерина.. повільно, перехиляючись, як гуска, то на один, то на другий бік, плавала по кімнаті (Коцюба, Нові береги, 1959, 447); * Образно. Вгору [по транспортеру] повзли цеглини одна за одною, перехиляючись, тупцюючись на місці (Коп., Вибр., 1948, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 307.