ПЕРЕХИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і діал. ПЕРЕХИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕХИЛИ́ТИ, хилю́, хи́лиш, док., перех.

1. Згинаючи, змінювати пряме положення кого-, чого-небудь на похиле. Ухопив той панич дівчину за стан, та й тисне, через руку перехиляє (Вас., І, 1959, 269); Перехилював [опришок] за стан навзнак, лляв [Марусі] смердючий напій у зуби (Хотк., II, 1966, 145); // Схиляти голову. Перехиляла [Вєжбова] голову, говорила м’яко, наче молоко цідила (Тудор, Народження, 1941, 40); Перехиливши з покорою набік голову та витріщивши на Замфіра перелякані, благаючі очі, він невиразно белькотав: — То не я… Я нічого не винен… (Коцюб., І, 1955, 212); Баба примикала очі і перехилювала.. голову (Черемш., Тв., 1960, 40).

2. Нахиляти що-небудь, ставити, встановлювати не прямо, а похило, боком і т. ін. Вона стрибала навколо мами і весь час перехиляла ляльку, примушуючи її говорити (Забіла, Катруся.., 1955, 11); Якась із них [хвиль] зненацька підкотилася, перехилила набік контейнера (Логв., Давні рани, 1961, 47); // Надягати під певним кутом (порев. головні убори). Голову ніс [Ромка] високо і капелюх перехилив трохи набік (Мак., Вибр., 1954, 261); // Нахиляти посуд, щоб вилити з нього рідину. Молодиця вносить з комірчини полумисок капустяного розсолу і обережно перехиляє над ним пляшку з олією (Стельмах, І, 1962, 380); Випили й закусили. О. Хведор перехилив порожню пляшку над чаркою (Н.-Лев., І, 1956, 123); Вони жадібно пили воду, заломивши голови й перехиливши тикви до рота (Смолич, І, 1947, 118).

Перехили́ти до дна — те саме, що Ви́пити до дна (див. дно); Перехиля́ти (перехили́ти) ча́рку (ке́лешок, по ча́рці і т. ін.) — пити алкогольні напої. На Смика він прицілився. Що любить Смик? ..Перехиляє чарку чи ні? (Рудь, Гомін.., 1959, 40); Перепочити коням слід було, А мандрівцям перехилить по чарці І закусити щукою (Рильський, III, 1961, 299).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 307.