ПЕРЕХИ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перехили́ти. В чарку вогнисту з перехиленої пляшки сипалось фіалково-гаряче та сріблясто-зелене вино (Тич., III, 1957, 32); Сонце висіло ще на середині неба, злегка лише перехилене в один бік (Вільде, На порозі, 1955, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 307.