ПЕРЕТЯ́ГНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до перетягну́ти. Густий серпанок, спускаючись трохи не до долу, закрив її повний стан, не перетягнутий, не змучений давлячими корсетами (Н.-Лев., І, 1956, 144); Напіввійськова форма — чоботи, галіфе, гімнастьорка без відзнак, перетягнута навхрест ременями.., — надавала йому вигляду грізного вояки (Баш, Надія, 1960, 131); Він стурбовано оглянув перетягнутий шворкою пакунок (Речм., Весн. грози, 1961, 83); Боровикові раптом забракло повітря. Все ще тримаючи себе на туго перетягнутих, от-от урвуться, віжках, він процідив крізь зціплені зуби: — Та я вас зараз… (Собко, Справа.., 1959, 215); // перетя́гнуто, безос. присудк. сл. Федя йшов поволі до місця переправи, де з берега до берега було перетягнуто міцний сталевий трос (Трубл., І, 1955, 97).

2. у знач. прикм. Тонкий в одному місці. — Він чоботом втиснув її [осу] у м’яку землю і косо подивлявся, як вона покаліченими крильцями хотіла вирвати з грунту своє перетягнуте тільце (Стельмах, II, 1962, 137); // Туго затягнутий у талії. Перетягнуте плаття.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 304.