ПЕРЕТРИ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕТРИ́МАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Утримувати, тримати або притримувати деякий час. Йван знав спосіб на діти. Недурно ж перетримував у себе чужі [діти] на вихованні (Март., Тв., 1954, 277); За Уляну та старого Йоньку заступився Северин, посилаючись на те, що їхній син Тимко колись перетримував його в тяжку хвилину (Тют., Вир, 1964, 424); — Ой га! А я сіно перетримав. Так було в думці, що навесні багачам дорого .. продавати (Хотк., II, 1966, 23); Мусить [Степан] продавати вепрі. А як би то він виглядав, коли б перетримав їх ще з півроку (Круш., Буденний хліб.., 1960, 51).

2. Тримати довше, ніж треба (на вогні, в окропі).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 302.