ПЕРЕТНУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перетну́ти. Протоптана стежка, перетнута вузлуватим обчовганим корінням, провадила до церкви нагору (Перв., Материн.. хліб, 1960, 111); Небо вияснилося, перетнуте барвистою веселкою (Кучер, Зол. руки, 1948, 60); // перетну́то, безос. присудк. сл. Гребля, якою було перетнуто Очеретянку восени, стала тепер місцем переїзду (Чаб., Тече вода.., 1961, 166).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 299.