ПЕРЕТИ́КАНИЙ¹, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до перети́кати. Широко й густо синіє плесо води, перетикане темними очеретами (Тудор, Вибр., 1949, 335).

ПЕРЕТИ́КАНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перетика́ти². Юріштан.. складав на купу все..: всі оті запаски-дротянки, золотом перетикані (Хотк., II, 1966, 256); * У порівн. Його чорна, густа борода була немов перетикана пурпуровими нитками (Фр., III, 1950, 327).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 295.