ПЕРЕСУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм.

1. Сумувати протягом якого-небудь часу. Пересумує [Олеся] день у роботі, увечері біжить — що там мої діточки, як? (Вовчок, І, 1955, 28).

2. Закінчити, перестати сумувати.

Пересумува́ти сум (сму́ток і т. ін.) — перебороти душевний біль, журбу. Ой як мені сії суми Пересумувати, Що я свою коханую Мушу покидати? (Гр., І, 1963, 54); Куди його не носило за цю довжезну ніч!.. Ціле своє життя він пережив. Всі свої радощі перерадів, всі смутки пересумував (Круш., Буденний хліб.., 1960, 244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 293.