ПЕРЕСНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до переснува́ти. Сукався й сукався дощ у тисячі веретен.. Весь степ був переснований сивою пряжею (Гончар, III, 1959, 184); Переснованою жилами рукою схопив [Хома Микитович] телефонну трубку (Грим., Незакінч. роман, 1962, 297); // пересно́вано, у знач. присудк. сл. Ой братику рідненький, Снився мені сон дивненький, А що наше подвір’ячко Чорним шовком пересновано (Нар. лірика, 1956, 363).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 282.