ПЕРЕСМИ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПЕРЕСМИКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Різко, судорожно здригатися (про тіло, обличчя і т. ін.). Очі в Каргата червоні, немов запалені, сам він блідий, а губи його болісно пересмикуються (Шовк., Інженери, 1935, 372); Його широке червоно-синє лице пересмикувалось гримасами (Досв., Вибр., 1959, 115); Його маленька сухорлява постать пересмикнулася в конвульсіях ледве стримуваного гніву (Кач., II, 1958, 409); // Робити судорожний рух тілом, обличчям і т. ін. Коли повз них проходили червоноармійці або мчали вози, Кушкін здригався, аж пересмикувався усім тілом, і насторожено озирався навкруги (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 17); Мурий махнув рукою й розчаровано пересмикнувся (Сміл., Зустрічі, 1936, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 281.