ПЕРЕСИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕСИ́ТИТИ, и́чу, и́тиш, док., перех.

1. Насичувати чим-небудь занадто, надміру, більше, ніж треба.

2. перен. Робити байдужим, викликати нехіть до чого-небудь надмірним задоволенням потреб, бажань і т. ін. Все, що бачив, надило його, але й пересичувало по короткім часі (Фр., III, 1950, 145).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 277.