ПЕРЕ́СИТЬ, і, ж., діал. Пересичення. Горе, коли чуємо пересить-утому, падемо [падаємо] у прірву, а не линемо дальше (У. Кравч., Вибр., 1958, 247).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 276.