Про УКРЛІТ.ORG

переривати

ПЕРЕРИВА́ТИ1, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док.

1. перех. Ривком, силою розділяти що-небудь навпіл, на частини. Рука тремтяча удлище хапає, І лин зелений воду розсікає, І мало удки не перерива (Рильський, І, 1960, 169); — Як же вам живеться в нашій стороні?.. — питав Волько, смикаючи в руках кінець парусини, неначе він хотів її перервати (Н.-Лев., III, 1956, 213); Їй здавалось, що чорна довгорука потвора перервала свій ланцюг і женеться слідом… (Донч., III, 1956, 70); // Роздирати кого-, що-небудь на шматки; шматувати. Зїж мене, вовку.., возьми [візьми], вовку, та й перерви мене (Номис, 1864, № 9275).

Перерва́ти горля́нку кому — жорстоко розправитися з ким-небудь. Санька любила брата з ревністю ведмедиці. Кожному, хто смів його ображати, вона ладна була перервати горлянку (Тют., Вир, 1964, 154).

2. перех. і неперех. Припиняти або порушувати дію, течію, розвиток чого-небудь. Часто серед ночі, перериваючи спокійний сон халупки, розлягався раптовий грюкіт у віконце (Коцюб., І, 1955, 375); Від часу до часу музику переривали громовісні вигуки тисячі голосів (Досв., Вибр., 1959, 299); Скрипник перервав гру та й оправдувався, що не завважив панича (Март., Тв., 1954, 260); Він уже хотів би, щоб сталося щось надзвичайне, непередбачене і перервало збори (Ткач, Арена, 1960, 124); // безос. Боровому аж дихання перервало від тієї прикрої новини (Грим., Незакінч. роман, 1962, 176); // Не давши договорити, примушувати кого-небудь тимчасово або зовсім замовкнути; перебивати. — А ти, Ежен, на другий раз не переривай мені, як я хочу що говорити перед товариством (Фр., І, 1955, 319); Ватаг кілька разів переривав оповідача, просячи зупинитись докладніше на тім чи іншім епізоді (Гжицький, Опришки, 1962, 196); — Ну, у мене не швидко спливе те, що маю, — перервав її Колісник (Мирний, III, 1954, 278); — Стій, — перервав говіркого діда Яць (Кол., Терен.., 1959, 14); // Робити тимчасовий перепочинок від чого-небудь, зупинку в чому-небудь. Владно тягнуло до себе.. життя, змушуючи переривати літературні вправи (Вас., Незібр. тв., 1941, 183); Друг перериває оповідання. Ходить по кімнаті (Ю. Янов., І, 1958, 136); Він перервав свою роботу під час рапорту інтенданта, а потім знову заглибився у свої справи (Кучер, Чорноморці, 1956, 299).

Говори́ти (каза́ти, промовля́ти і т. ін.), перерива́ючи слова́ — вимовляти слова, роблячи між ними часті паузи. Мотря.., схлипуючи, перериваючи слова, стала казати (Мирний, II, 1954, 41); Перерива́ти (перерва́ти) мовча́ння (мовча́нку, ти́шу, па́узу і т. ін.) починати говорити або починати звучати (про звуки взагалі); порушувати тишу, паузу і т. ін. Далеко понад селом лунають звуки музики та співів, перериваючи мертву, безконечну тишу сільської зимової ночі (Фр., І, 1955, 184); — Стукав хтось, — перериває мовчанку Зіна (Ірчан, II, 1958, 14); — А що, дідусю, — перервав я мовчанку.. — А чи не траплялося вам.. зі справжніми злодіями стяватися..? (Хотк., І, 1966, 87); Олег Денисович перервав паузу: — Розкажіть про ваших комсомольців! (Донч., V, 1957, 479).

ПЕРЕРИВА́ТИ2, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех.

1. Рити все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. Землі чимало на віку я в полі перерив (Гонч., Вибр., 1959, 342); Перерити всю долівку.

2. розм. Перекидати, розкидати речі, папери і т. ін., роблячи обшук. Її кров, рідна кров.. чужу душу загубила!.. Так кажуть люди; того допитувався у неї й становий, перекидаючи та перериваючи усе в хаті, щоб знайти яку-небудь ознаку [вбивства] (Мирний, III, 1954, 129); Непрохані гості переривають усю кімнату, переглядають, розтріпуючи, книжки (Стельмах, І, 1962, 592); Той їх і у хату уведе, і у комору, і на горище,.. і скрині повідчиня, і у них усе перериє. — Глядіть, — каже, — глядіть добре! (Кв.-Осн., II, 1956, 399); // Переглядати, перебирати, ворушити все або багато чого-небудь, шукаючи щось або наводячи порядок. — Насипано блискучих камінців; Нам [свиням] тільки клопоту хазяїн наробив, Ми перерили все — хоч би тобі гнилиця… (Гл., Вибр., 1951, 151); Він хапливо обома руками перериває сіно (Донч., Вибр., 1948, 128); * Образно. Ходить Терентій подвірям,перериває в голові усі закапелки, а нічого придумати не може (Стельмах, І, 1962, 461).

Перерива́ти (перери́ти) ми́шачі но́ри — дуже пильно переглядати все, заглядати в найпотаємніші закутки в пошуках кого-, чого-небудь. — Вони [чоловіки] й вас убють. Давайте краще обидві сховаємось. — Що ти кажеш таке? То вони тоді всі мишачі нори перериють (Хотк., І, 1966, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 265.

вгору