ПЕРЕ́ПІЧКА, и, ж.

1. Поколотий ножем корж, що робиться із кислого хлібного тіста і печеться на сковороді, намащеній маслом або салом. З останнього борошна спекла [Горпина] дві перепічки, борщу та картоплі зварила (Гр., І, 1963, 251); Кукіш і Заєць взяли кухлі, розламали свіжу перепічку,.. смачно спечену на маслі (Рудь, Гомін.., 1959, 26); * У порівн. Наблизившись до Сашка, він простягнув йому широку, як перепічка, долоню (Добр., Ол. солдатики, 1961, 32).

◊ Пере́пічку сотвори́ти з кого — розправитися з ким-небудь, побити когось і т. ін. [Клим:] Де цей гаспидський Остап? Я з нього зараз перепічку сотворю! Капіталіст клятий! (Зар., Антеї, 1962, 69).

2. заст. Маленька пасочка, яку залишають у священика після освячення пасок. Повитягала [Анниця] менші паски, повитягала перепічки (Хотк., II, 1966, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 251.