ПЕРЕ́ПУСТКА, и, ж. Посвідчення, умовний предмет і т. ін. на право входу, доступу куди-небудь. [Аркадій:] Христино Архипівно, в вестибюль нікого не пускати без перепустки, підписаної мною особисто (Корн., І, 1955, 131); Дружинник порпався в кишені і витяг звідти маленький золотий хрестик.. Хрестик був перепусткою (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 317).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 263.