ПЕРЕПРО́ШУЮЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до перепро́шувати¹.

2. у знач. прикм. Який виражає вибачення (про голос, інтонацію і т. ін.). — Я не хочу, щоб над вами хто глумився, — відповіла вона м’яким, перепрошуючим голосом (Коб., І, 1956, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 262.