ПЕРЕПРО́ДУХА, и, ж., розм. Те саме, що переку́пниця. — Не вижила я в неї, покинула, найняла собі кімнаточку, як комірчинку, та й стала перепродухою (Н.-Лев., IV, 1956, 278).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 261.