ПЕРЕПЛИ́НУТИ, ну, неш, док.

1. перех., поет., рідко. Те саме, що переплисти́ 1. А як ріку Океан кораблем ти своїм переплинеш, То низовинний побачиш ти берег (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 186); Тож виходить [дівчинонька] сама з хати У ясную нічку, — А тим часом козаченько Переплине річку (Пісні та романси.., II, 1956, 191).

2. неперех., діал. Пропливти (у танці). Тепер саме танцювали першу кадриль, і в тій самій хвилині переплинула.. Регіна в парі з Владком (Фр., VI, 1951, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 253.