ПЕРЕПЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕПЛИСТИ́ і ПЕРЕПЛИВТИ́, ву́, ве́ш, док., перех.

1. через що. Переправлятися на другу сторону водного простору уплав або пливучи на чому-небудь. До самої хмари З щоглистими кораблями Палає Скутара. Візантія пробуркалась, Витріщає очі, Переплива на помогу (Шевч., І, 1963, 200); Тепер ми можемо гуляти У лісі темному, густому, В гаю і в полі золотому, Перепливати бистрі ріки (Фомін, Вибр., 1958, 272); Мельників план був дуже простий: зв’язати невеличкий пліт.. і в темну ніч, ховаючись від козаків, переплисти у плавні (Коцюб., І, 1955, 354); Не океан перепливти й вернутися назад, А Місяць в небі досягти Взялась Країна Рад! (Тарн., З дал. дороги, 1961, 241); Треба буде перепливти через річку (Багмут, Щасл. день.., 1951, 144); // Перетинаючи шлях, пропливати перед ким-, чим-небудь. І він дивиться на море, де перепливають один одному дорогу кораблі (Ю. Янов., II, 1958, 64); — Я тільки чув, що колись у бухтах були такі коти, які перепливали кораблям фарватер (Кучер, Прощай.., 1957, 4); // Рухатися повільно або за природним маршрутом (про сонце, хмари і т. ін.). За лебедем на поверхні озера лишається довгий і швидкий слід з дрібнесеньких брижів. Невеличка хмарка перепливає через них від берега до берега (Смолич, II, 1958, 11); Кілька днів стояла погода, сонце перепливало по небі, що розгорнулося синім-синім озером (Речм., Весн. грози, 1961, 40); Коли місяць переплив середину неба, Юрій Дзвонар.. вклонився гулянню (Стельмах, І, 1962, 159); *Образно. Я лежу довго.. якісь картини.. перепливають і мішаються в голові (Коб., III,1956, 153).

А́ні прої́хати, а́ні переплисти́ — не подолати, важко подолати (при підкресленні дуже серйозної перешкоди, що стоїть на чиєму-небудь шляху). Чи то ж справді межи нами такі гори-долини та моря розляглися, що їх ані проїхати, ані переплисти? (Л. Укр., V, 1956, 56).

2. Пливти швидше, ніж хтось інший; переганяти кого-небудь уплав. — Чого він посміхається? — подумала Олеся. — Напевне, переконаний, що перепливе мене (Донч., VI, 1957, 90).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 253.