ПЕРЕПЛА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕПЛАТИ́ТИ, ачу́, а́тиш, док., перех. і неперех. Платити більше, ніж слід. — От усі на небі святі бачать, що переплачую! — добрався-таки дядечко до неба та й вийняв з кишені заяложене гаманило [гаманець] (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 36); Щоб вийти з ніяковості, купила я щось.., свідомо переплативши (Л. Укр., III, 1952, 742); Тверда ціна — добре діло. Купив річ — не гризтиме сумнів, що переплатив лею (Чаб., Балкан. весна, 1960, 451).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 252.