ПЕРЕПИТТЯ́, я́, с. Дія за знач. перепи́ти 1 і перепи́тися 1. — Най жиє [живе] свобода! — крикнув він трохи хриплим від перепиття голосом (Фр., І, 1955, 319).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 249.