ПЕРЕПЕ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕПЕРЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех. Перчити більше, ніж треба, понад міру. Переперчити страву; // неперех., перен. Занадто підкреслювати що-небудь, наголошувати на чомусь; утрирувати. Поганий той актор, який "пересолює і переперчує", який малює роль одною якою-небудь фарбою (З глибин душі, 1959, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 246.