ПЕРЕПЕЛЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до пе́репел. Згори лине жайворонкова пісня: доноситься голос, як срібний дзвіночок.. Перериває його перепелячий крик, зірвавшись угору (Мирний, II, 1954, 31); // Пригот. з м’яса перепела. І я почував, як разом з перепелячою юшкою вливається в моє тіло витрачена в дорозі сила й бадьорість (Сміл., Сашко, 1957, 147).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 246.