ПЕРЕПЕЛЯ́, я́ти, с. Пташа перепела. З трепетом торкається вона до воскових стеблин, і вони лоскотно пощипують її і остюками, і разочками зерна, а далі ген-ген обзиваються голосом молодих перепелят (Стельмах, І, 1962, 292); * У порівн. Дітвора.. Й собі вигукує, неначе Перепелята по вівсі (Фр., X, 1954, 349).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 246.