ПЕРЕПЕЛИ́ЦЯ, і, ж. Те саме, що перепі́лка. Перепелиця пурхнула перед самою Харитею і, тріпочучи коротенькими крилами, ледве перенесла на кілька ступнів своє тяжке, сите тіло (Коцюб., І, 1955, 18); Почалося скубання вбитих.. перепелиць (Крим., Вибр., 1965, 402); * У порівн. Ізліз мій дядько на дзвоницю Та знай гука: — Оце кумедія яка! Всі люди на землі мов ті перепелиці (Греб., І, 1957, 79).

◊ І (й) перепели́ці ні́куди пропха́тися — про надзвичайну тісняву де-небудь, гущину чого-небудь. Біля нього простирався жовтий і синій лубин [люпин],.. боками буйний та густий, що й перепелиці нікуди пропхатися (Март., Тв., 1954, 246).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 245.