ПЕРЕПЕЛИ́НИЙ, а, е. Прикм. до пе́репел. Онися цілу пелену назбирала утячих та перепелиних яєць (Морд., І, 1958, 110); Внизу в воді зорі одбилися… Вдалині на луках — туман хвилями. І десь у траві — перепелиний крик (Головко, І, 1957, 207); // Такий, в якому використовуються перепели. Ціла вічність була такою. Апетитний кок-чай, співці, перепелині бої — все, чим заповнювалося нехитре буття чайхан, раптом пішло в розлад з ритмом серця, з новим тривожним і манливим хвилюванням (Ле, Міжгір’я, 1953, 21); // Стос. до розведення перепелів. Перша в Сибіру перепелина ферма створена при Кемеровській інкубаторно-птахівничій станції (Веч. Київ, 17.VІ 1968, 4); // Який полює на перепелів. По виноградниках, у росяній долині, Ходили ми утрьох — стрільці перепелині (Рильський, III, 1961, 158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 245.