ПЕРЕОЗБРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕОЗБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех.

1. Озброювати заново, по-іншому, забезпечувати новою зброєю. Вільгельм І збільшив армію і почав її переозброювати, готуючись до війни (Нова іст., 1956, 203).

2. перен. Постачати новими засобами виробництва. Розвиток важкої промисловості в нашій країні дав змогу переозброїти сільське господарство, зробити його найбільш крупним і найбільш механізованим у світі (Колг. Укр., 2, 1954, 2); Треба було переозброїти новою технікою всю нафтову промисловість (Донч., II, 1956, 140).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 241.