ПЕРЕ́МІТКА, и, ж., діал. Вид жіночого головного убору; намітка. [Анна:] Яка мені нині погань снилася,.. ніби мене до шлюбу вбирають, а в саме біле: білі черевики, білу спідницю, білу перемітку… (Фр., IX, 1952, 109); Сама Аниця.. убралася в новий, великодній сардак, у перемітку та й у чоботи (Март., Тв., 1954, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 228.