Про УКРЛІТ.ORG

перемінятися

ПЕРЕМІНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і ІІЕРЕМІ́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПЕРЕМІНИ́ТИСЯ, міню́ся, мі́нишся, док.

1. Замінюватися ким-небудь іншим; мінятися. Як настановляли соцьких та вибрали Кирила, то він ніколи й не перемінявся (Мирний, III, 1954, 67); // Змінювати один одного або мінятися місцями з кимсь. Хлопці перемінились, узяли нові пучки і стали пороти [Зубиху] (Кв.-Осн., II, 1956, 185); [Матрона:] Панотче, дозволь перемінятися місцями, — мені є невигода тут сидіти (Л. Укр., II, 1951, 527); * Образно. Церква опинилася нараз по праву руку від мене. Заріччя танцювало десь зліва, потім в одну хвилю перемінилися місцями (Хотк., II, 1966, 389); // Взаємно обмінюватися з ким-небудь чимсь. Часами мав [Михайло] діло на панському подвірї.. Тоді все перемінявся з нею кількома словами (Коб., II, 1956, 56).

2. Зазнавати яких-небудь змін; змінюватися. [Кіндрат Антонович:] Світ з кожним днем посовується вперед і переміняється, чи так? (Кроп., II, 1958, 256); Минули літа, а село Не перемінилось (Шевч., II, 1963, 15); На наше щастя погода вирішила перемінитися. Десь піднісся вгору туман, і свіжий низький бриз забив у паруси (Ю. Янов., II, 1958, 73); // Міняти напрямок (про вітер). Коли шторм почав вщухати і вітер перемінився, підняли [Андрій і Стах] клівер і помалу допливли до свого острова (Трубл., Шхуна.., 1940, 11); // Перетворюватися в що-небудь інше. Усе змінилося. Якісь темні, гидкі зариси, викривлені постаті й лиця переміняються в щораз нові страшні потвори (Кобр., Вибр., 1954, 41); Зненависть задавлена почала перемінятися на одчай (Гр., Без хліба, 1958, 39).

Переміни́тися на кра́ще — стати таким, як треба; влаштуватися. В надії, що все на краще переміниться, кінчаю цього коротенького листа (Коцюб., III, 1956, 171); Переміни́тися на обли́ччі (в обли́ччі, на лиці́, в лиці́, на виду́) — набрати іншого вигляду, іншого виразу обличчя (під впливом переживання, хвороби і т. ін.). Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав (Мирний, І, 1954, 334).

3. тільки недок. Пас. до переміня́ти1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 227.

вгору