ПЕРЕМІ́НКА, и, ж., розм.

1. Те саме, що перемі́на 3. Гроші зараз же пропивалися, проїдалися, а одежинка надягалася на старе рам’я й носилася без перемінки (Мирний, І, 1949, 234); Послухав жінку Та взяв на перемінку Пістревії із Харкова штани (Г.-Арт., Байки.., 1958, 148).

2. Те саме, що перемі́на 5. Школярі лекцій не знають, і він [учитель] стає смутний… Ось він виходить на перемінку (Вас., І, 1959, 200); На перемінках із двору вибігали школярі (Панч, На калин. мості, 1965, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 226.