ПЕРЕМУДРО́ВУВАТИ, о́вую, о́вуєш, недок., ПЕРЕМУДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. неперех. Занадто мудрувати. [Ганна:] Ти-бо, Трохиме, на розум береш кожне слово, аж прикро слухати. Краще не мудруй, щоб не перемудрував (Кроп., V, 1959, 124).

2. тільки док., перех. Перевершити кого-небудь у хитрощах; перехитрити. От бачить пан, що вона така розумна, що її не перемудруєш, та й оженився з нею (Укр.. казки, легенди.., 1957, 308); [Єгер:] Але багачі так завжди все поперекручують, що всю справу перешахрують… вони всякого хрещеного чоловіка перемудрують, як ті чорти (Л. Укр., IV, 1954, 218).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 233.