ПЕРЕМО́ЖНО. Присл. до перемо́жний. Коли місто велике Пріама-вождя переможно Ми воювали, — із нас-бо найкращі в той час полягли там (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 60); Знову сили набереться [хвиля], потім зрине і гучна́, і бучна́, переможно валом сплесне (Л. Укр., І, 1951, 297); На високій щоглі переможно маяв червоний прапор (Ле, Міжгір’я, 1953, 109); Муха Макар переможно зиркнув униз (Панч, II, 1956, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 231.