ПЕРЕМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕМ’Я́ТИ, мну́, мне́ш і розм. ПЕРЕМНЯ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех.

1. М’яти, перебираючи. Ті горішки, що узяла [Маруся] у Василя, усе у жмені перемина (Кв.-Осн., II, 1956, 32); Рудь ще з хвилину постояв серед кімнати, нервово переминаючи в руці свого кашкета (Голов., Тополя.., 1965, 150); // Пережовувати їжу, корм. * У порівн. І з виду він більш походив на звіряку, як на чоловіка: ..широка челюсть, не перестаючи, ходором ходила, неначе переминала жвачку (Стор., І, 1957, 375).

◊ Перемина́ти на зуба́х кого — те саме. шо Перетира́ти на зуба́х кого (див. зуб). І знову почав Грицько гукати на всю хату, перетираючи та переминаючи на зубах не тільки Пріську з Христею, а й увесь рід їх (Мирний, III, 1954, 56).

2. Здавлюючи, перетираючи і т. ін., перетворювати у м’яку масу. Огей.. сідає навпочіпки і довго уважно розглядає глинястий шар, потім стрибає в баюру і уважно переминає між пальців рудувату слизьку глину (Досв., Вибр., 1959, 322).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 225.