ПЕРЕМЕ́РЗЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до переме́рзнути. По церкві розходилась струмками сива пара з ротів і носів перемерзлого люду (Коцюб., І, 1955, 326); Почала розв’язувати перемерзлими пальцями, шукати, але з одежі нічого не могла знайти (Хотк., II, 1966, 222); Прокинувшись вранці, кленівчани побачили, як.. з дерева опадало останнє листя, в’яла травиця вилягла на перемерзлій землі (Скл., Карпати, II, 1954, 366).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 224.